В західній частині міста Броди, що у Львівській області, знаходиться Бродівський замок-фортеця. В 1586 році місто отримало Магдебурзьке право і в тій порі, власник на той час Бродів, Станіслав Жолкєвський (Stanisłаw Żółkiewski) (XVI-1588), каштелян галицький, воєвода бельський та руський в 1581-1588 роках, спорудив на території дрєвньоруського городища дерев’яний оборонний замок.
В 1629 році місто Броди з округою перейшло у власність Станіслава Конєцпольського (Stanisłаw Koniecpolski) (XVII-1646), польного гетьмана коронного з 1619 року. Станіслав зводить на місці дерев’яної фортеці муровану з цегли оборонну фортецю бастіонного типу. Будівництво проходило з 1630 по 1635 роки. Фортеця-замок споруджена у вигляді рівностороннього пятикутника з пятьма бастіонами. В куртинах між бастіонами знаходилися каземати. Фортеця була оточена глибоким ровом з водою та високим земляним валом обкладеним ззовні тесаним білим каменем.
В’їзд був через головну браму та міст зі сторони міста , який піднімався в разі небезпеки. В середині замку знаходився дерев’яний палац власників міста, та дерев’яна каплиця. Архітекторами фортеці були французький інженер Гійом Леввасер де Боплан та італійський інженер Андреа дель Аква, автори замку в Підгірцях. В 1633 році в Бродівському замку побував Богдан Хмельницький. В 1648 році козацьке військо декілька тижнів здійснювало облозу фортеці, але фортеця встояла. В 1682 році Броди перейшли у власність Собєцьких, а далі в 1704 році до Потоцьких, які перетворили фортецю і одну із своїх резиденцій.
Власник Бродів в 1751 по 1760 роки Станіслав Потоцький ( Stanisłаw Potocki) (XVIII-1760), стражник великий коронний з 1728 року, воєвода смоленський в 1756 році, та київський у 1744-56 р.р., кавалер ордену Білого Орла (1742р.), над головною брамою замку спорудив вежу з годинником, а перед вежою ревелін для посилення обороноздатності фортеці. На місці деревяного замку було споруджено двоповерховий палац. Замок мав велике стратегічно-військове значення, тому на протязі XVII-XVIII століть тут побували королі Польщі: Владислав IV Ваза, Ян II Казимир, Ян III Собєцький, австрійський монарх Йозеф II.
В 1812 році, на вимогу московського уряду, австро-угорський уряд ( а тоді Броди входили до Австро-Угорської імперії) розпорядився зруйнувати в’їздну вежу, та ревелін, та закидати рів навколо фортеці, що було і виконано. Таким чином, замок втратив своє оборонне значення. В цей період, після руйнації в’їзної замкової брами з надбрамною вежею і равеліном, було споруджено Сміленська браму. Вона стала головним в’їздом до замку. Назву брама отримала від приміського села Смільно, на яке був спрямований виїзд з фортеці. В совєтський період, брама була замурована, а на її місці, та поблизу, добудовано ряд приміщень, де розмістилися ремонтні майстерні, які до сих пір стоять бельмом на території фортеці.
В XIX столітті замок декілька разів змінював власників. З 1834 року палац належав родині Молодецьких, першим власником замку був Ян Казимир Млодецький (Jan Kazimierz Młodecki) (XIX-1854), власник Бродів та навколишніх земель, голова окружного волинського суду, маршалок шляхти в Дубно, кавалер мальтійського ордену. Перед Першою світовою війною, на той час власниця Бродів, Ядвіга Млодецька (Jadwiga Młodecka), донька Яна Казимира, відкрила в палаці приватний музей. В експозиції були зібрані старовинні меблі, портрети польський вельмож та політичних діячів, колекція картин, старовинний посуд. В роки, коли Броди були окуповані московитами, значна частина колекції «зникла».
Остаточно палац пограбували комуністи в 1939-1940 роках. Після Другої світової війни в замку розташувалася військова частина (ремонтний завод), відтак занепад замку продовжувався. В цей час і відбувалися основні «добудови», «перебудови», а точніше руйнування замкового комплексу. Та дещо збереглося до наших днів. Повністю збереглися дві куртини, ще дві частково, північно-східний бастіон. В західній частині замку ще є білокамяний портал одного з казематів виконаний у ренесансному стилі. Це виглядає красиво і дає уяву про те як були прикрашені інші каземати.
В непоганому стані і палац зведений Станіславом Потоцьким в XVIII столітті. Споруда цегляна, у плані видовжений прямокутник, з двома резалітами. Стіни головного та бокових фасадів оздоблені псевдоколонами у верхній частині яких знаходяться пишні ліпнини з ознаками іонічного ордену. Внутрішнє планування приміщень має амфіладний характер (більшість кімнат прохідні). Внутрішній інтер’єр кімнат не зберігся. Говорять, що головний вхід у палац був прикрашений великим балконом, в такому разі він не зберігся. Але в загальному, стан палацу поганенький. З часу, коли в 1990 році військові покинули замок ніяких серйозних відновлювальних робіт не велося. Приміщення палацу було передано в користування школі, там також містився районний архів. А от більшість замкових казематів не використовуються та помаленьку руйнуються. Але в середині чисто та прибрано. Відбуваються якісь рухи по реставрації історичного місця, але поки що, змін на краще не видно.
Контакти
Коментарі
Авторизуйтесь, щоб залишити коментарі