Це одна з найдавніших дерев’яних сакральних споруд Львівщини. Храм побудовали близько 1502 року на місці колишньої церкви святих Бориса і Гліба коштом місцевих гончарів.

Спершу це був тризрубний одноверхий храм, та у 1736 році майстер Казимир Домінікович перебудував верх з вівтарем, внаслідок чого сьогодні перед нами двоверха церква з бароковою банею.

До сьогодні зберігся іконостас і стінопис, які становлятьунікальну мистецьку цінність цього храму.

Розписи виконані близько 1620 року кількома майстрами. Стінописи храму складають одну чітку сюжетну лінію життя і смерті Ісуса Христа, особливу увагу привертають цикли «Страстей» та «Оплакування». Цікаво зауважити, що в чині «Оплакування» представлені українські святі: Володимир Великий, княгиня Ольга, Києво-Печерські святі Антоній і Феодосій.

Центральне місце в композиції «Страстей» займає великий образ «Успіння Богородиці», довкола якого у п’ятьох рядах представлено понад 20 страсних сюжетів від «Входу Господнього в Єрусалим» до «Воскресіння». Цей стінопис розміщений на північній, холодній частині храму. Відтак на південній частині зображена «Богородиця Печерська зі святими Антонієм та Феодосієм».

Поряд з церквою знаходиться дерев'яна 20-ти метрова вежа-дзвіниця, збудована у той самий час, що і церква.