Видатний український актор Богдан Ступка за свою кар'єру виконав сотню ролей в кіно та десятки в театрі.

У переліку ролей — багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький "Чорна рада", Іван Мазепа "Молитва за гетьмана Мазепу", Богдан Хмельницький "Вогнем і мечем", а також Чингісхан "Таємниця Чингісхана", Олександр Керенський "Червоні дзвони", Борис Годунов "Кремлівські таємниці", Остап Вишня "Із житія Остапа Вишні".

До сцени Богдана привчили родичі: батько співав у хорі Львівського оперного театру, мамин старший брат був там же солістом, а тітка — головним концертмейстером.

А сам Богдан Ступка хотів вступити на хімічний факультет Львівського університету, але іспити склав невдало.Тому влаштувався в обсерваторію, працював певний час у Баку, вступив на заочне відділення філологічного факультету Львівського університету. Він закінчив акторську студію при Львівському академічному драмтеатрі ім. М. Заньковецької, де пропрацював до 1978 року.

У кіно Ступка дебютував у фільмі Юрія Іллєнка "Білий птах з чорною ознакою", роль Ореста Дзвонаря.

2006 року на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна "Заєць над безоднею" (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва).

Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова "Взяти Тарантіну" (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко).

Особливою в творчій біографії актора була роль Тев'є у виставі "Тев'є-Тевель" за Шолом Алейхемом. За виконання цієї ролі Богдан Ступка був удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Богдан Ступка обіймав посаду міністра культури і мистецтв України в 1999-2001 роках. А з 2001 по 2012 рік був художнім керівником Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.

Попри безкінечну зайнятість Богдан Сильвестрович вважав, що в житті немає нічого важливішого за родину. І коли сім'я поповнювалася онуками, він жартував - клан Ступок розростається.

З клану Ступок на сцені залишається син Остап, онук Дмитро, можливо актором буде і найменший – теж Богдан Ступка, на сцену він виходив на ювілей дідуся. Богдан Сильвестрович казав, що не ролі його спадок, найважливіше, що він залишить після себе – це нове покоління, в театрі молодих акторів він їх називав позашлюбними дітьми. Їх, сина і онуків, він вчив бути не акторами, а справжніми людьми, людьми, які мають за спиною розправлені крила.

Актор неймовірного таланту помер на 71 році життя від раку, 22 липня 2012 року, і похований на Байковому кладовищі в Києві.