Пензлеві Івана Труша належать портрети відомих українських письменників, громадських діячів, з якими він був близько знайомий і підтримував дружні стосунки: В.Стефаника, Лесі Українки, М.Лисенка, М.Гнатюка, М.Павлика, І.Франка. Художник створив десять портретів великого Каменяра, глибоко відтворивши внутрішній світ поета в різні роки життя.

Неперевершені роботи митця і в жанрі пейзажного і побутового живопису. Українська природа, сповнена задушевної поезії і особливої краси, була провідною темою творчості художника. “Етюди з природи, – писав він, – були для мене відпочинком ... вікном у моє художнє майбутнє і початком планів на задумані мої твори”. Такі його серії як ”Квіти, “З життя пнів”, “В обіймах снігу”, “Копиці”, “Луки і поля”, “Самітна сосна”, деякі пейзажні цикли, які Труш називав “поемами”, створювались протягом майже сорока років і складаються з величезної кількості етюдів з натури, цілого ряду великих полотен а також з багатьох повторень і варіантів. Природа в картинах Труша живе завжди складним, напівприхованим від звичайного ока життям.

В дев’яностих роках художник кілька разів відвідує Київ, викладає у рисувальній школі О.Мурашка. Захоплений своєрідною красою Києва, І.Труш створює в 1900 – 1904 роках серію невеликих етюдів – “Володимирська гірка”, “Софійський собор”, “Андріївська церква”, “Михайлівський собор”, “Пам’ятник Богдану Хмельницькому”, “Дніпро під Києвом”. Видів Дніпра митець написав за своє життя дуже багато, він варіював улюблені мотиви, шукав оригінальні творчі прийоми. Є у доробку майстра і жанрові картини: “Трембітарі”, “Гуцулка з дитиною”, “Гром”, “Йордан на Гуцульщині”.

Ім’я Івана Труша стоїть в ряду найвидатніших українських живописців кінця XIX – початку XX століття. Все своє життя він присвятив розвиткові українського національного мистецтва. Пейзажі Труша пройняті хвилюючою любов’ю до рідного краю, поетичні сцени з гуцульського життя, глибоко психологічні портрети видатних художників є дорогоцінним вкладом в історію українського образотворчого мистецтва.